В творі використані найкращі зразки українського стріт-арту
Список дійових осіб
Козак Микола, заробітчанин з Тернополя. Прізвище через "о", бо йому часто плутають паспортні дані, а потім примушують штовхати буса замість "отого гівнюччя".
Галя, наречена Миколи з села Яківці Тернопільської області. Вона настільки працьовита, що її боїться сам Піранделла, який щоразу замовляє для Галі візит фамільного стиліста, дієт-менеджера та консільєрі з пілатесу, але шо там... Приїзд Галі можна вирахувати за однією лише ознакою - виверження Етни, що знаходиться на сто кілометрів ближче від моря.
Калістрат, студент-мажор із Києва, що вчиться в Берліні. Цим все сказано.
Наташа, колишнє вічне кохання Калістрата, його однокурсниця, що вчиться дистанційно, бо вчергове вагітна від чоловіка-турка, що незримо супроводжує її в усіх поїздках базарами Європи.
Польський прикордонник Лямек Екзорський. Затятий католик зі срібною кулею під шевроном, що видно по його недрогнувшій правій руці.
Ласло Масло, прикордонник з Угорщини. Лєпший друг та конкурент Екзорського з переховування слоїка медичного спирту від начальниці. Втім, він, і справді, не п'є, бо хворий на порфірію.
Лешек Мондзелевич, водить транснаціональний автобус, який завжди ламається під Вроцлавом або Неаполем. Не любить фіннів, гачі зі стрілками та окуляри Екзорського, які переплутав зі своїми, але ніяк не встигає повернути.
Синьор Джоджо Піранделла, він же - Миколин хазяїн вже шостий рік поспіль, хоча щозими виганяє його начебто за лямури з його донькою, але, насправді, хоче зекономити на опаленні сараю.
Фьяметта, єдина донька сімейства Піранделла, в якої немає ані братів, ані сестер, ані курки, ані папуги, ані хом'яка з великою дупою. Синьор Джоджо сам знайде їй гідну партію, щойно викупить свій "Порш" із застави на польсько-словацькому кордоні.
Синьора Бертолетта, єдина дружина синьора Піранделла, з якою він і не думав розлучатись, бо вона вміє читати думки за формою макарон в його тарілці.
Прасков'я, сибірська куховарка родини Піранделла, з фірмовими рецептами порятунку типового європейця від голодної смерті.
Ваня-Саша, любчик Прасков'ї, різнороб та любитель бондарної справи. Вочевидь, уніат. Можливо, саме тому винні діжки синьора Піранделли не течуть, а до столу подається вино за патріціанськими стандартами.
Бодя, білоруський дизайнер фамілії та виключний пацифіст, якому вічно недоплачують, бо на Батьківщині знов грошова реформа.
Франческо, медик експрес-лабораторії, якому видали самокат замість ровера, бо криза ж.
Джанлука, поліцейський, що постійно забуває помити руки після сніданку. Відбитки його пальців цього року були продані в Китаї по ціні Порша Піранделли, але про це ніхто не знав. Тобто, не хотів, так сталось, і тепер Джанлука спалює за собою навіть луску з-під тараньки.
Тьотя Катя, наймогутніший у Неаполі представник клану посередників з працевлаштування осіб без довідки про непідсудність. Не терпить, коли її кличуть "гей", може гепнути шваброю. Сміятися при ній можна не довше трьох секунд.
Акт 1
Дія 1
Сцена 1
Погідний львівський ранок, лише чуть трохи мрячно. Микола жметься до вокзальної лавки, на якій хропе бомж у "Лівайсах". Микола, зимно підтупуючи, обходить його справа наліво, потім зліва направо, торкає за кєди, й плюнувши, посуває його ноги в пивну калюжу.
Микола (тихо, бумбочучи)
Та шоб його, якої мами....
Блін, я ж в Іта... Ой, Господи, прости!
(шалено хреститься, озираючись).
Іще зо три години
Отут стирчати, мов той пень,
А Інтернет безплатний,
Мов у Мінську - по четвєрть часа, і лоло.
Хоч кави?... Гей...Ой, йокарний бабай!...
(похапцем видирає телефон бомжа з кишені)
Еге ж. Чотири джі. Як у Житомирі
За ясної погоди. Та триндець,
Мене ж не стрітять. Той зажме і воза,
Шоб я його кобили не лягав,
Римло....
Бомж, ледь чутно хлюпаючи носом, повертається на другий бік. Микола запихає його телефон назад у кишеню, нервово посмикуючи пальцями. Потім, утупившись в його смарт-годинник, розглядає кнопки.
Микола
От сатана.... Шоб я так спав
З оцим "чека"... . Невже поїде з нами?
То й у цицьках не висписся.
Ой, горе. Колу? Фанту? Спрайт?
Куди там... .
Псс... ну, ти зі мною, єслі шо.
На Вроцлав?
Бомж нехотя повертається, зтягує з руки годинник та швиргає його в калюжу пива.
Микола
Рубльовський, шо лі? Видно, стирив,
Тепер трясеться, бо ж "Байду".
Ой, санкції наложать.... .
Чуєш, паря... гей, паря!
І мовчить же.... Як би так
У нього розпитать, в якому банку
Вложить свій капітал, шоб можна знять
Було десь по дорозі, та не в Вені, -
То ж гітлери з святою кабалою,
А я, шо я... з Тернополя. Москаль!
Бомж відмахується від нього, немовби від мухи над солодом. Микола легенько мацає його джинси.
Та секонд-хенд... . От лох я!
Це ж Китай!
Та нє, одразу видно. Мериканці!
Капіталіст і спекулянт. Хеллоу!
Намагається розштурхати бомжа соломинкою від кави, але той уперто не подає ознак життя.
А шоб мені заткнуцця.... Ось приїду
В Неаполь, до Катюхи, - як заткнусь,
То й небо не дзюрчатиме....
Миколин телефон на шиї дзеленчить полькою.
Фьяметта! Сонечко моє... невже доперла
У тата сфакнути айфон?
Альо! Кицюню! Я ще вдома...
Н-н... тобто-о.....так, синьоре,
Ні. Ні. Не пив. Мені не можна,
Палець застудив. До панаріція. Пробачте.
Нєрвнічав, спішив, - хотів скоріше
До коників моїх, до коровів....
Як - зоофіл?!!!
Та знаєте де бачив
Я вас, трудягу, у воскресний день?!!!!
Нє-нє. Ідіть до тьоті Каті,
Вона вам луччого за хвильку
Знайде у базі даних за той рік.
Нема прививки, бо у мене свинка,
Отьок за хвильку, й дупа. Отако.
Давайте, всьо, аріведерчі.
Яка Фьяметта? Хай живе,
Травиться, може, і не стану, -
Так, наїмося черв'ячків із кумом....
Похапцем кидає трубку, нагинається, щоб вийняти батарею. В кармані шальвар дзвонить кнопочний.
С-собака... Я ж йому ні цифри!
Значить, мучив
Мою голубоньку... Приб'ю скота.
Альо! Еге ж. Бо тьотя Катя
Шутить не стане.
Шо?! Ну ладно, пив,
Волнуюсь, на кордоні
Мене засвітять.
Паспорт не такий.
Чого, нормальний, то ж не ваша ксіва.
Сертифікату ніт, і не буде.
А хто встрічає?
Ладно, без кортежу
Допетраю. Дощу нема? То ж рай....
Акуратно вимикає кнопочний, та, здунувши з нього пилинки, кладе назад у чохол. Вдивляється у годинник бомжа, що на правій руці.
Швайцарія - ти бач!
Кажу, це шляпа. Шляпа від Кардена!
Тю, то ж студент. Ай, я дурний....
Шоб мій отак валявсь у Львові -
Пришив би.
Сам би так лежав -
Колян бєз комплєксов!
А де ж той бусік?...
Сцена 2
Микола трясеться в автобусі, бо водій забув уключити радіатор, а спитати стрьомно. Сусідо дрихне на сидінні біля вікна. Микола ретельно затикає ним щілини у вікні, потім, глянувши на хреста, схоплюється.
Ото... Еге ж. Не уніат?
Та хай би йому грець. Ай, нє, то якось...
(повертає сусіда у сидіння й застібає йому куртку по самий капюшон).
Я б тобі гумки дав, та вдушишся ж....
Придурок! Я з тобою
Ще поговорю.
Хрест на пузі, а п'яне,
Мов я на свадьбі у Фьяметти....
Ну, от і все.
Пропала моя птічка. За Версаче
Якогось оддадуть, а потім - всьо,
Ні влєво, ані вправо.... Закурю,
Їй-богу, закурю... .
(риється у кишені сусіда).
Тю, - британська морда. Ні одної!
Колєктори заїли, от біда, -
І нічим закусить, коли нажерся.
Дебіл.
Прости мене, пацан, я не нарошно,
Дємократіческіх не знаю язиків.
Бомж відкриває одне око, мутно дивиться по сторонах, потім у смартфон. Микола турботливо поправляє йому ковдру, витягнену зі свого рюкзака.
Чуєш, паца,
У тебе польська сімка є?
Так треба, срочно....
Ну, будь людиною.... Я фунтами віддам
У Вроцлаві. Нормально?
Я натурал, учти.
Кажу ж, віддам.
Бомж затинає вуха. Микола порпається у кишені, дістає пластир і зубами відкриває зразу три пакетика. Бомж тицяє собі на рота. Микола ювелірно приклеює йому пластиря, - чітко на носогубну складку.
От гітлер.... Як пить дать, австрійський німець,
А я з тобою теревеню. Чортзнащо
Скажу я тьоті Каті...
Бомж (крізь пластир)
Не чортихайсь. Я із Литви,
У Вроцлаві розбудиш,
І скажи, щоб не будили -
Бо приб'ю.
Микола
Всьо поняв, сер... чи як там у Литві вас величають?
Пан-перепан, месьйо... давно там був,
Але запомнив. Суки.
Бомж
Я б запомнив... .
Микола
Не дали мені провезти
Півторуху. Я ж хотів із кумом
Накернуть, бо там же шинка,
Шо жінка,
На дві палки половинка.
Придурок! Двічі!
Дважди ковбаса!
Ти знаєш, скільки ковбаса
Там коштує?!!! Та шо - мовчи....
Мовчи. Вже намовчався.
Після одиннадцяти ніхріна
Не купиш у ганделику литовському.
Шо, правда?
Пра-авда.... Єлє покурив
На площаді. Да, православний,
Такий, як ти, а може, не такий -
Дивись на паспорт. Бач, "москаль"?
То наші
Мені калякнули, шо більше не брати,
Ну от.... Давай кляни.
Давай! Я весь тільняшка!
Рве вишиванку на грудях, але так, шоб не до пупа. Бомж дістає з кишені пластикову айді-карту. Микола хреститься.
От суки - зі штрихкодом, мов товар....
Та шо ж такеє, га?
Та шо ж це робиться, -
І ти туди плетесся....
В смислі - мамин,
Якої ма.... От добре. Потіряй.
Бомж розмахується й кидає пластик у прохід. Ніхто й не нагинається.
Микола
Еге ж. За голубою картою нагнесся....
Пішли ізпалим. Якось я палив
Британську казку для дітей -
Такого диму
Не бачив Гоголь у страшнючих снах.
Ой, бляха, он воно, кордон....
Дай "Кока-Коли", я волнуюсь.
Ладно,
Скажу, шо пив. Нє, лучче ти скажи.
Екзорський....
Як пить всім дать, Екзорський!
Я їх знаю.
Ти, єслі шо, не парся. Він кляне
Лише вдогонку, якшо ти по-фінськи
Заходиш в туалет.
Старий собака, але суєвірний
І баб не любить. Лях воно, і всьо,
Як не крути. Ой, Галя моя, Галя!
На лисій оженюсь.
От чо я тут?
Чого я пруся знов на ту чужину?
У домі другий поверх доліпив,
Загнав "Рено" в гараж.
Ну да, "Рено" литовський,
А шо.... Ти тіпа дєвочка. Ой-йо,
Та я його манав, як б'ється.
Трезвий,
Від "Коли" трезвий.
Ото вже мастак...
Литовці всі такі. Півночі скаче,
Півдня хропе, а ввечері, мов кінь
По морю хряче. А, ти рускій,
Рускоязичний... В смислі, білорус?
Мовчи... шо значить... бля, ото дурний я.
Дай пластир. Я боюсь.
Пристрелять і тебе, й мене.
Бомж
Та заткнись уже ти!!!!
Водій (впівоберти, шипить)
Фінни, якшо ви не заткнетесь....
Микола (протяжно)
Уже заткнул-лись. Дяд-дя, дай попит-ть!
Бомж неквапно дістає з рюкзака пляшку "Коли" й розпшикує її по сидінню.
Микола
Ізвінітє, він больной. Совсєм больной. Літовєц на дві башні. В смислі, танк он.
Водій
Та я імєл вас всєх в віду!!!
Шоб вам у Вроцлаві припало
По саме Свіноустьє.... Швах
З оцими фіннами. Нажруться,
А потім отвічай. Оно
Іде ваш екзорцист.
Микола
Ой-ой, боюся. Бомж, ти унік,
Чи, мо', папіст?
Бомж повертається на другий бік і виймає якусь книжечку.
Микола
Ти глянь! Охрещений жидок!
То ти зі Львова... І москаль....
Братуха... Тю, шо я кажу....
Бомж нетвердою ходою вирушає назустріч Екзорському в прохід. Той дивиться на нього крізь затемнені окуляри.
Екзорський
А, знову ти.
Ну шо, привіз,
Чи діставати з дупи?
Бомж
Від трьох дев'яток ти загнесся.
Екзорський (кривлячись)
Давай свій паспорт. Шизота.
Бомж
Побійся Бога. І дев'яток,
Якими ти лякав мене.
Екзорський
Ой-ой. Тільки не бий. А шо, так млосно?
Бомж (відкриваючи пляшечку "999")
У Влохах млосно всім. За Валентайна?
Екзорський (аж підскочивши)
Козел! Гівнюк! Та шоб вас всіх....
Таке казать у мене на границі,
Та я тебе... Ти в Голівуд
У мене пішки побіжиш,
Та я тебе з лайном отут змішаю,
Та я тебе в Росію поверну! Іноагєнт вонючий!
Бомж
Я хохол. І твого інтерпола
Я не боюсь. Давай, мочи.
Давай. Я ж білорус.
Давай.
Екзорський (водію)
Та п'яний. У Вроцлаві скидай.
Я Ласлу Маслу
Про нього доповім. Осьо. Отут.
Гівно собаче. Диверсант!
Бомж
Паскуда.
Студент я.
Екзорський
Ну і шо?
Микола
Студент він.
Всьо!
Екзорський (мовби нехотя)
Проїжджайте.
Бомж
Спасібо.
Микола
Я б таке спасібо завалив....
Екзорський
Ачте яке.... іще один. На Влохи!
Шоб я тебе не бачив більше тут!
Микола
Чрез Венгрію поїду,
Просить пробачення у Боттічеллі,
Шо я в фан-зоні, ачте, не наклав.
Екзорський (в рацію, зривається на виск)
Масло, не пускать
Оцих двоїх!!!! Шо - ладно?!!! Шоколадно!!!!
Микола
От собака. Подавись.
Дістає з кишені рюкзака пляшечку медичного спирту й урочисто подає її Екзорському
Прості, забил перевязать
Червоной лєнточкой. А нашо стільки,
Якшо не сікрєт?
Екзорський
От біда,
Зламали ногу білорусу!
Микола (понімающе)
Еге ж,
Із папським чіпом в сраці
Ноги твьорже...
Сцена 3
Околиця Вроцлава. Микола й бомж стоять на зупинці автобуса, підтупуючи та кутаючись у шарфи.
Микола
То шо, ім'я уже набув, іноагєнт?
Бомж
Я маю.
Вони пристали, я відбився.
Лексус.
Кликуха. Папа лікар. Не зубний.
А так я Каллістрат. Як бачиш,
Ше православніший, ніж ти.
У мене мама
Із Причорномор'я.
Микола
Ну шо ж, паракало. Чи як там?
Каллістрат
Калімера. Тіпа лабас,
Я вчуся у Берліні.
Микола (одкопиливши губу)
О! Хороший город. Не шарашив,
Але так оддихнув, що досі
Бока болять. Німецьку знаєш?
Каллістрат
Ні слова. Все по-нашому.
Аякже,
Ти б здох на першому занятті курсу,
Де фюрера у килимі тягають
Сюди-туди,
І шоб ви понімалі,
Варштати оддихають.
Млосно.
А я учусь на інженера.
Микола
Ну, жидок. Прості, я не нарочно.
Я коректний,
Хоч і селюк. Давай, ввали.
Каллістрат
Придурок. Може, ти республіканець?
Микола (строго)
Я монархіст. І гетьмана піду
Ізнову обирати князем,
Тілько аналіз крові проведу
В румунів чи в мадярів.
Шоби точно.
У мене друг такий, мадяр, - захочеш,
Надовго познайомлю. Вампік.
Потомственний. Кодірувався знов.
Каллістрат
Забив кілка. Та де ж той, мля, автобус....
Отой водій - агонь. Чо зразу фінни?
Я вже привик - чуть шо,
Ізнов литовці.
Микола
Лешек!
Він скажений.
З ним більше не поїду.
Баста!
Крики Мунка,
Читав картину Мунка?
Каллістрат (собі під ніс, мовби причинний)
...спізнюсь на сесію - мені капєц
От папіка.
Він депутат. Шучу я.
Квартири продає.
Зучора штуку євро
Мені закинув, - мов, іди женись.
Я прогуляв.
Ну, як... женився.
Чесно. І розлучився,
Бо у "Дії" глюк,
Я Каллістрат,
А пишуть "Дядя Ваня".
Микола
Ой, душу не трави! Ну всьо,
Вдягайте маски, шапочки, бахіли,
Контрацептив.... Тьху, як його....
Каллістрат
Асептик. Єслі точно, антисептик.
Нам літру.
Микола
От культурний человєк!
З проспекту вивертає автобус підвищеної комфортабельності. Микола вдивляється, не вірячи своїм очам.
Каллістрат
Я ж тобі казав,
Це знову Мондзік. Садомазохіст,
Він фіннам шось таке заборгував,
За шо йому баранку та й баранку
Крутить, аж поки не верне той борг
Микола
Усе ти знаєш. Мо', тобі в Неаполь?
Отамо ти б пізнав, почом ги-ги,
Мої корови, і мої ті коні,
А шо там не моє,
То й не твоє,
Не наше і не їхнє.
То скільки ти разів перехворів
На кроновірус?
Каллістрат
Начебто ні разу,
А з дівчиною разом уколовсь,
Як лох. Вона просила,
І всі справки,
І всі сертифікати
Шо не вагітний
І не поліцай.
Тепер болію і страдаю дуже
На роги, шо їз дупи проросли.
То є не шутка.
Показать не можу,
Бо люди. Соррі.
Микола (поляскуючи його по хирлявих плечах)
Ну, падлюки.
Я ж їх знав,
Ото й не дався. Шо, болючі роги?
Каллістрат
Я без напалму не хожу в ві-сі.
Микола
Понятно. Шо ж, лічісь. В Берліні сраку
Нема кому лічіть. Давай в Ізраїль,
Чи ще іврит не вивчив?
Калістрат (косячись на приязну пику Мондзелевича)
Той научить,
Як бігать в холода. Ще й досі помню.
Кордон був недалеко, слава Богу,
Бо я б його знайшов....
Надягають маски, Микола - чорну, Калістрат - зелену. Уважно роздивляються одне одного.
Микола
Не плюйся.
Калістрат
Дерево не плюне,
Хіба шо жолудьом приб'є свиню.
Микола
У Римі під автобусом стоять -
Ти представляєш? - як у тому фільмі,
Де сміти загрібали штукарів.
Ну помниш, цей... киянин Рівз.
Вони ж такі, недаром шо кияни.
Калістрат
Він гонобобель. Як його взяли
В той Голівуд, і досі не розумям.
Обоє регочуть. Автобус розчахує двері.
Мондзелевич (аж вищить)
Та шоб вас шведи, кончені суомі!
Давайте вже ногами ворушіть!
Микола й Калістрат неквапно, поважно заходять до автобусу. Калістрат спотикається на сходах, але Микола запопадливо підхоплює його за лікоть.
Зламаєш ногу - я тебе в Неаполь
Безплатно завезу, мсьє триндюк.
У мене там
Такий самоубійствений хазяїн,
Шо третій раз травиться обіцяв,
Якшо нагрянуть гості-білоруси,
А ти ж не білорус. І тьотя Катя
Із дєтства їх, святих, не розуміє,
Сказала - не устрою, хоч убий.
Калістрат
Блін, я ж сказав - мажор я!
Тебе устроїть можу прямо в морг,
Нема кому в пакєти загортати
Гарнесеньких троєщинських дівчат.
Микола (незворушно)
Агент Ку-Ку. Хороший антисептик.
Калістрат
Сам ти ку-ку. Ти ж чув - я дивергент,
Ну, тобто, диверсант,
Роняю слухи
Про те, про що пристойно говорить
На екомові. В Римі я нон-грата.
Ой, шось так млосно. Дай-но тест, ой-ой...
Микола (риючись у кишенях рюкзака)
Який ти блєднєнький.... А скіко треба?
Калістрат (мрійливо)
Ну-у.. можна половинку.
Микола (риється у всіх кишенях рюкзака)
Мондзюк! Дай тест!
Мондзелевич (аж задихаючись)
Ну, свинюки,
Автобус похороните мені,
Он вже стоїть....
Застряг!
Святії гальма!
Та шо ж таке!
Микола... ти ж Микола?
Чи як тебе по батюшкє, егей...
Микола
Сам ти егей. Петрович я.
Не смійся. Не стидайся.
От бачиш, Калістрат, як наше панство
Уміє вспомнить все.
Вилазить з сидіння, чухаючи поперека. Мондзелевич, безпомічно звісивши руки, визирає з водійського віконця.
Штовхати треба. Штурхай пасажирів
(у салон)
Вніманіє! В салонє больной ковідом, острая стадія!
Пасажири вискакують з сидінь, ховаючись хто в шапки, хто в шкарпетки. Мати з малям, начепивши на обличчя памперс, випадає з дверей прямо в руки Калістрату.
Калістрат
Оце-то зустріч. Здравствуйтє, Наташа.
Как жизнь? Как муж?
А говорят, поляк....
Наташа
Он турок. Я ошиблась. Ти хороший,
Хоч і мажор. А ето мой синок,
Ахметзакір Чулпаногли, четвертий.
Три старшеньких, талак, талак, талак,
Ну, ти всьо понял. Нам с тобой не свєтіт.
Калістрат (червоніючи до синьоти)
Наташа... Твой синок - нє мой синок!
Я ж грек, а стало бить, такой ревнівий,
Шо турок по сравнєнію со мной -
Рахат-лукум протіву пачки перцю.
Наташа
Нам лі нє знать.... Паракало,
С дороги отойді, мнє надо грудью
Корміть дітя, похожеє на вас,
Шо думаєш, нема в житті скандалов?
Он всі мої думки пєрєсмотрєл, -
Там, гдє я сесію с тобой сдавала,
Там, где сдавала, только нє с тобой,
На інженєрном факультєтє в турки
Дєвчонок нє берут. Прості!
Калістрат (даючи їй пачку масок)
Надінь на все, що нагло виступає!
Микола
Дай і мені, бо виступає знов....
Калістрат
Чи я тебе не бачив у Стамбулі,
Спасітєль пламєнєющих дівчат?
Микола (оглядаючи його з голови до ніг)
Який ти чесний. Четверо дітей,
І всі кацапи, та не Іванови.
Ладно. Обіцянок не даю,
Козацька кров - не води у мадяра
Наташа (колихаючи маля)
Підманули Га-алю....
Микола (схиляючись над дитинкою)
Ай, яничарик....
Наташа
Лю-лю-лю, ай, тур-лю-лю....
Микола
Ти... чуєш... в Польщі не люлюкай,
Бо я вас знаю. Ваш спасітєль тут,
І звуть його Жабицький-Жаботицький,
Ти только квакни. Так нас буде звати,
Шо ми оглухнем. Бистро сядь у бус
І маски не знімай аж до Свіновсце!
Калістрат (аж трясучись)
Наталя! Суть моя по вас страдаєт,
Скажи Чулпан-Ахмєтову "Талак,
Талак, талак", бо я його талакну!
У бусурменки вже пошив?
Наташа (гірко схлипуючи)
Ой, годі! Годі вже!
Ми вінчані...
Калістрат
А-а, я ж забув. У вас там демократи...
Наташа (щипаючи його за щоку)
Контролерасти. Всьо, давай, люблю.
Микола
От курва. Зен то тело. Калістрат,
Не здумай пити! Грекам то не личить,
Проп'єш бюджет - у борг не дам ні центу,
Проситимеш оп'ять в американців,
Вони дадуть.
У лірах.
Калістрат (наче не чуючи)
Не можу я.... Температура! Геть
Усі, хто був зі мною поруч!...
Ізолюйся,
Надінь пов'язку аж по верхівці,
Ходи направо, не ходи наліво,
І жерти наостанок принеси
Чогось такого....
Наталі! Наталя!
Скоріше утоли мої печалі!
Микола і Наташа хапають його попід руки й ведуть до "швидкої" з литовськими номерами. Мондзелевич, кривлячись так, немовби з'їв лимон, хилитає дитину на витягнутих руках. Пасажири на всякий випадок закидають вікна камінням, викрикуючи прокльони, замовляння й теги з Твіттера. Бронескло вкривається тріщинами, але стоїть. Мондзелевич беззвучно плаче. Микола ходить у натовпі з шапкою і паперовим кульком для продуктів.
Пшепрашам, та й пшепрашам,
Я схожий на циганку,
Бо си полюбив я,
Бо си полюбив я
Чарівну італьянку....
Пані й панянки ридають, виймаючи з кишенів пригорщі монеток євро. Калістрат, притиснувшись до скла "швидкої", махає рукою. Наташа піднімає вгору маля. Натовп роздирають відбірні анатолійські епітети. Наташа ховається в ковдру, але її вже тягнуть на ношах троє слабовусих пакістанців. Микола, похнюпившись, залазить ув автобус.
Фьяметта ж ти, Фьяметта....
Мов прокляття. Приїду - розберусь.
Ой, відгребу! Ой, буде мені лихо!
Забув купити шолом, щит і меч, -
Зате у мене маска й антисептик....
Дія 2
Сцена 1
Словацько-угорський кордон. Черга з машин швидкої допомоги. Люди в зеленкуватій медичній формі, з респіраторами, схожими на протигази, тягають з автобусів у трьохлітрових банках якусь темну рідину.
Микола
От козел.... ну нашо було їхать через Венгрію?
Мондзелевич (через увесь автобус, працюючи кулачком)
А шо, ти хочеш зразу через Австрію?
Ти ж фінн, терпи.
Підставляє руку медбратові в зеленкуватій формі, кривиться, та той з незворушним виглядом продовжує качати в нього кров.
Микола (відчайдушно затягуючи манжети на сорочці)
Я українець!
Мондзелевич (напрочуд ослаблим голосом)
Та всі ви там естонці...
Микола
От біда... ну, тобто, ми не греки?....
... чи китайці?
Мондзелевич (звитяжно, аж трубить)
Кажу ж, він фінн! І тричі Санта-Клаус,
Бо їздить там, де я його манав
Вже шостий рік! Простітє, нє нарочно....
Микола
Кацап вонючий!
Мондзелевич
Лях, - якшо вже точно
Микола
От і добре. Сам признався,
Сам і здавай свою пшепанську крев,
А я того.... із дєтства гєпатітний.
Га-га-га-га.
У мене справка єсть.
Сусід Миколи
Маю тоже справку,
А де ви брали?
Микола
Йопта.... Ой, пробач,
То ти з П'ємонту?
Сусід Миколи
Як тобі сказати,
Так, шоб не сунуть в пику...
Не москаль.
Микола
Од кацапури чую. З'їж ту справку,
Мадяри все на спирт переженуть.
Сусід Миколи (зажовуючи "Орбітом")
Хай ще і м'яти наскубають.
Микола
Дай ми...
Вихоплює в нього з пачки дві жуйки та засовує за обидві щоки. Угорський прикордонник - чорний, аж кучерявий, засмаглий, мов Отелло після пересадки шкіри - тяжкими кроками підвалює до нього, оглядаючи з голови до ніг. Микола дістає з торби засмальцьовану медичну карточку.
Микола (якомога чемніше)
Там на мадярській, товмача не треба.
Усе понятно?
Прикордонник, тяжко кхекаючи, дістає з кишені лупу розміром з налисник, пробігає склом по сторінках.
Ду ю спік інгліш?
Микола (скромно потупивши очі)
Я? Авжеж, ай ду,
Вот ду ю вонт фром ми, аск ю ай, фака?
Ой, соррі....Флайед аут лайк тві-тві,
Ай джаст вонт ю ту сей, ай фейл,
Мейд гармент...
Не гармент?
(повертається до сусіда)
А як? Зе піс оф шіт?
Прикордонник (розглядаючи бланк із аналізом крові Миколи за дитячий садочок)
Фейл, фейл. Вот лейкоциц из зис?
Микола (протираючи очі й намагаючись щось роздивитись через лупу)
То це тьоть Дуся, врач, нехай царствує...
А шо таке - ну тобто, вот ай дід?
Прикордонник (повертаючи карточку)
Ез лєсс джяст насинг. Хау ю кен ту ворк зер,
Соу сік, соу ілл, соу вері мач оф тайм?
Микола (схлипуючи)
Ду ю білів, ай донт ноу, хау ітс хеппенс,
Бат ай сомтаймс кен вері фью,
Сомтаймс ту мач.
Айм нервоус, вері нєрвоуз....
Прикордонник (витираючи платком лоба)
Ай андерстенд.
Ай філ зе сейм райт нау.
Гів мі йо блад енд гоу евей,
В йор ессхол.
Микола (дрібно трусячись)
Ю... ю вілл дай, енд ай вілл бі ін джеллі....
Оу, соррі, ін зе джейл. Ай кен пі-пі.
Прикордонник (підводячи очі до стелі з лампою нічного освітлення, що невпинно блимає)
Ай хев ту мач пі-пі фром йо біг кантрі.
Микола
Тоді а-а. Пук-пук, е-е.... ти поняв?
Гів мі йо бокс, бо я уже терплю!
Прикордонник (вдивляючись в останній напис у карточці)
Зис дайлект нот екзіст...
Микола, відчайдушно тупаючи ногами по підлозі, дістає з кишені кнопочний, що так само відчайдушно верещить уже п'яту хвилину.
Альо! Який Пежо? Я зараз здохну,
Давай Фьяметту, я їй шось скажу,
Бо з рабства я звільняюсь прямо тута,
Не здумай поминальну подавать
За мене папі, бо я з того світу
Тебе знайду ... а може, не знайду,
Короче, не дозвонисся. Покєда.
Сер, вер із май Пежо?
Прикордонник (впускаючи медичну карточку на коліна Миколи)
Ітс нот мі. Ай вілл колл фор Ласло Масло
Микола
Ф-фух. Уперше, коли йому радий,
Як Санта Клаус пляшці самогону....
Прикордонник (позіхаючи)
Йо джоукс ар нот соу фан,
Май феррум дефіціт із нот порфірік,
Бат ай вонт, ріллі вонт ту дрінк
Сам ред фром йо біг бег...
Микола (дістаючи пачку томатного соку)
Отак би зразу і сказав. А солі,
Досипать солі, перцю, куркуми
Чи так сойдьот?
Прикордонник (видудлюючи всю пачку шумними ковтками)
Ю сейвд ми фром йо дес.
Оу, Ласло Масло... хір хі а. Форевер
Ор фаревелл?
Микола
Гуд найт.
Гой-йо...Ти бачиш,
Англійську зна,
От пощастило Колі.
Бо того разу, млосная падлюка,
Мене мадярською півдня склоняв
І даже не простився.
Куйбіда ти,
Ой, куйбіда... Хеллоу, хеллоу, май френд.
Ласло Масло визирає на нього з висоти свого півтораметрового зросту в проході
Ласло Масло (майже дискантом)
Так вот, я інгліш больше нє умєю,
А гаварю на вашем язике.
Ні у меня Пєжо!
Забрали! Відмінили без розстрочки,
Заборонили в соцсєтях всі згадки
І прийнялі рєшєніє по мнє
Уволіть бєз возврата, в ету дирку,
Которую я щас тобой заткну,
Як не даси мені хоч на три каплі....
Микола (боязко глядючи нижче його жакета)
Ой-йо.... А нашо їм воно?
Заспиртувать і милуватись?
Ти ж не Распутін... . Той-то був гігант,
Топили - не втопили,
В перваку треба було топить,
То би вцілів, як Ленін.
Що це я. Ти ж інвалід,
Тобто, пробач, неповносправная особа,
Трансгендер... .
Ласло Масло (поводячи плечима)
Трансільванець,
І маю ся в своїй тарілці,
Як мовлять у французів.
Три каплі, я ж кажу, мені в пробірку,
Та й їдь собі
В свій Рим. А хочеш - в Крим,
Трубу покажу. Мідную.
Микола (сусіду)
Він зомбі,
Із таким не виживають...
Ласло Масло (риючись в планшеті)
Пежо-пежо.... Морочить твій хозяїн
Тобі башку, а ти ведесся знов,
Як мальчік. Всьо. Вали! Не хочу бачить
Тебе, москаль, кацап, румун і грек,
Американець, турок, дикий хачик,
Давай, вали, бо цур тобі і пек!
Микола (похитуючи головою)
Ой-йо.... А був така людина,
Шо я б тебе на свадьбу і не звав
У перший день. Невже мені прівєтік
В день донора твой дом нє пєрєдаст?
Ласло Масло (зціплює губи курячим гузном, аж біліють)
Кажу тобі, хохол, Пєжо у папи,
Так і скажи своїм німим лохам!
Микола (покосившись на сусіда)
Ти мені паству не лякай,
Хоча... лякай уже, кажи, як є,
Бо ж є кому впустити
У ворота
За добрії діла, яких нема.
Ласло Масло блямбає йому в паспорт якийсь штамп, хвицькає себе по кишені й вискакує з салону. Микола тупо дивиться в свій паспорт.
От ромодан.... Ну шо такому скажеш, -
Поставив би собі на дупу, - мо',
Було б у нас поменше свадєб,
Де понімають всі на другий день,
Але перед гостями, йой, невдобно,
Бо холодця їще не їли.
Микола рішуче набирає номер хазяїна.
Альо! Ну, тобто, пронто. З поліролем.
Чого російською?
Де "Слава всім жидам?"
Який Карузо? А, по кукурудзу,
Нє, я ж фашист. Приїду, буду драть
За всіх - і за лоха, і за Віталю,
Сам голосуй, я там же бачив паспорт,
Яким ти мене спокушав. Адьос.
Так, я Микола. Козак. Шо, не схожий?
То подивись у заднєє стікло!
Вимикає телефон і виймає батарею. Дістає з торби пляшку білоруського сітра.
Ну, наконє-єц-то...
(відхлюпує потужний ковток, ригає, витирається під носом)
В Італії райони треба знать,
Де можна колу, де сітро, де пиво,
Бо запасуть, чим би не сцяв при них,
От кум, от золота рука....
Сусід Миколи (той, шо не москаль)
Дай і мені. Ну тобто, дайте. Прошу.
Микола (щедро відливаючи йому ковток на дні)
Як ваша ласка. Тобто, жри давай,
Ой, космонавт.... Пробачте. Як ся маєш?
Сусід (закочуючи очі)
Тьху, бридота!
Микола
Так і знав. Оддай носок.
Сусід
Носок?!
А мій мікоз тебе не парить?!!
Микола
З'їж свій мікоз. І дай уже поспать.
Сцена 2
Вокзал у Палермо. Двоє виносять Миколу попід-руки з автобуса і садять на лавку. Півхвилини від сидить так із закритими очима, не рухаючи ані бровою, потім повільно-повільно хилиться набік і падає на коліна якийсь синьйорині, що стрімить у смартфон.
Синьйорина
Ми ведемо свій репортаж з центрального вокзалу Палермо, де щойно, у вас на очах, відбулося затримання боса української мафії Івана Несміяна....
Микола (крізь сон)
Га-га-га!...
Сеньорина (труснувши розпущеним, аж лискучим, шоколадного кольору, волоссям)
... і я, Сільвія Чіччіоліні, прямо у вас на очах запитаю цю поважну людину з усією толерантністю, на яку тільки здатне наше доброчесне суспільство...
Микола
Іррітаменте!
Сільвія
... пробачте, що? Я вас не розумію!
Це ж моя сукня, від Версаче, ой!....
Микола ретельно витирає кутики рота і кривиться на калюжу блювоти.
От неподобство! Хто ж наінфлюенцив?
Шановні глядачі, я русофоб,
Тому спитаю: чом тут пахне водков,
Ой, ви не чуєте? Совсєм? А жаль... гик!
Я тут трохи поригаю,
Бо так качало .... Пані, мікрофон,
Я хочу заспівать, скілько зарізав
Та скільки перерізав я свиней,
Яку я пасту вмію готувати
Та шо таке в жару холодний борщ,
А надто у мороз, коли всіх плющить,
Бо дрів не нарубали у камін,
Що дід столітній обісрав удруге,
Бо засідають діти на судах
Общєствєнних, де тридцять три рулони
Заповнювати текстом від руки,
І, чим дліннєй, тим лучче.
Шоб понятно
Було отій блядюжці і отій,
А ще отому, шо хотів спалити
Віками недобитий Колізей, -
Контіссімо! О, Чіччоліна,
Веди мене до свого копа в гній,
Я б там і жив - але сьогодні стрєлка.
Щас корєша підскочать. Що, один?
Над Миколою схиляється місцевий поліцейський Джанлука, від якого так тхне таранькою, що навіть його співчутливий погляд не розчулює ані на мить.
Микола (розтягуючи вуса в боки)
Дай закусить! ... Та що ж таке, кати ви!...
Ні гречки, ні тараньки, ні борщу,
Ані кострулі олів'є на свято,
Як у людей годиться.... Розіб'ю рейбан!
Ти хоч не підор?
Джанлука хреститься. Микола полегшено зітхає.
... бо швабра тьоті Каті і в Палермо
Дістане. Шо, куди, коли суди,
Давай, бо публіка вже кості з'їла,
На скільки мене чесно заметуть,
А потім ув Америки відправлять,
Шоб я пісок в пустині замітав?
Джанлука ліниво обнімає плечі Сільвії Чіччоліні, закидає ногу на ногу і дістає з кишені золотий портсигар.
Микола (чемно гикаючи в сторону)
Подарок куму мій, із Межидуп'я,
Ще того разу в мене прихопив,
Багдадський злодій.
Я б тебе повазі,
Як мама, научив.
Хай передасть вона....
(тицяє пальцем на Сильвію)
... моєму куму,
Що я погинув з честю,
Та не здав
Бандитську касу
І уранові копальні.
Пробач, брешу, брешу.
Нетвердими ногами встає з лавки, заходить за спини Джанлуки та Сільвії, обнімає обох за плечі.
Чіз-чіз! Пробачте, суки, єслі рейтинг
Вам уронив. Розбитого не склеїш,
Та ж археологічеський музей
Осколки всі складе в Миколин череп...
Ой, я занісся.... ой, занісся, люди,
Щас плакать буду.
Мурка, дай платок,
Він у Джанлуки....
Н-да, не по-лицарськи
Отак мене забрать.
То шо, в тюрму
Чи все ж таки в Неаполь?
Джанлука неквапливо дивиться на годинник. Сільвія відстібає з його ремня гумову дубинку.
Сильвія
Давай це зроблю я , коханий
Джанлука
Замовчи!
Я бачив, як торкалась ти його,
Отого, шо у мене втричі довше,
Того, шо моя мама в соцсетях
Не лайкала, але залайкав тато,
Та ти мені огидна!
Сільвія (в сльозах)
Отак, на всю країну, мене кинуть?
Негідник, гівнорос, америкос,
Та ми ж заручені!
Та ж я тобі кілечко
Уже не поверну, бо шведський банк
Разом з банкіром точно мій.
Джанлука (заливаючись сльозами)
А море?
Пісок, ікра з ікрою, лангустін?
Сільвія
Сам лангустін. Арріведерчі.
Мікелє, проведеш мене?
Микола (напереріз Джанлуці)
Ти що!
Я ж за рульом!
Сільвія (плаксиво)
Це я тепер з колесами,
Чи на колесах.
(у бік Джанлуки)
Тормоз,
Естонець ти нещасний,
Китайоз,
Ой, скільки лайків! Ой, як мало лайків,
Давай, погоню чемно улаштуй
Або нечемно. Так багато знаю,
Що похорон уже сьогодні.
Всьо. Пішла учить латинку юридичну.
Нагинається, щоб відчинити машину.
Джанлука (нависаючи над нею)
Де ваша маска, синьорино?
Микола (дістаючи аптечку з торби)
Ось і тест. Експрес. Дві смужки.
Джанлука (гигикаючи)
О, то не від мене.
Микола (розгублено озираючись)
Хто потірял нєвєсту?
Сільвія
От куйло. Ну всьо, зламала ключ
Джанлука (відстібаючи від пояса ламаку)
Щас я вам зламаю
І ключ, і череп, і свою башку.
Микола вихоплює в нього ламаку, але Джанлука з останніх сил тримається за неї, скрегогучи зубами. Сільвія дістає смартфон.
Шановні глядачі, після невеличкої перерви, або хвилини мовчання за всіма, хто переїв у пандемію, ми знову в ефірі. Наш відважний охоронець громадського порядку Джанлука Серапуччіні з останніх сил бореться із темними силами української глибинки. Їм його не зламати! Ви подивіться, яка боротьба! Пас, іще пас! Іван Несміян виходить вперед, обходить захисника, пробиває.... Поза грою! Тобто, пробачте, одинадцятиметровий. Наш відважний Джанлука поправляє сбитий ліфчик та іде пробивати свій сорок третій м'яч за сезон....
Сільвія послизається на банановій шкірці, падає, вдаряється головою об власний Порш і з'їжджає на землю. З кутику рота біжить кривава цівка. Джанлука падає на її тіло і, погрожуючи кулаками небу, відчайдушно ридає. Микола знімає з голови його капелюха, обходить машину три рази й зупиняється.
Осьо вона, подряпина. Сам ставив.
Ну що ж, синьоре.
Борг за вами, знов.
Шо написать у соцмережах?
Ось вам.
Померла героїня ватерполу,
Шалені африканськії пірати
Устроїли диверсію... .
Не те,
Вони звичайно отаких піарять,
Тобто, піратять.
Бл-лін... не Євроньюс я.
Хисту не хватає.
Машину оточує загін карабінерів, що наставляють зброю на Миколу, Джанлуку та тіло Сильвії. Микола розводить руками.
Шановні, я по крупних мафіозі,
Жінок вбивати - діло не моє,
Частіше тротуари мити треба,
Бо в вас, як у Житомирі зимов.
Карабінери перезираються і скроллять у смартфонах.
Перший карабінер
Джі Томмі?
Хто такий Джі Томмі?
Другий карабінер
Це його подільник.
В'яжи їх всіх. І бабу.
Третій карабінер (виймаючи з кишені сріблястий скотч)
Вона ж мертва!
Перший карабінер
Знаю їх театр. В'яжи, кому сказав.
А цього допитає коміссар,
Ну, тобто я. Куди ідьом?
Микола
На ферму. Там горить моє лайно.
Ну, тобто, ваше. Поки я Іван,
Дзвоніть, панове, пану Піранделлі,
Скажіть - Микола вже Іван,
Такий трансгендер.
Маску не забудьте.
І антисептик.
Горе нам усім,
Загинула краса телеекрану,
А я живий.
Проклятії мігранти... .
Дія 3
Сцена 1
Микола йде по залитій сонцем галявині, наспівуючи неаполітанську пісню на український манер. Його щойно випрана в екологічно чистому озері вишиванка виблискує червоними та чорними нитками. Святкові червоні шаровари, підозріло схожі на спортивні штани зі зрізаними лампасами, заправлені в лискучі чоботи на товстелезній платформі. Неасфальтована дорога ще свіжа після недавнього дощу. То тут, то там весело пасуться корови, помахуючи хвостами та лишаючи за собою теплі, вогки ліп'яхи, над якими кружляють мухи глямурного покриву, з товстими черевцями та сріблястими крильцями, фасеточними очима....
Микола
.... зоологічеський ти сад,
А як же ж гарно, як чутливо,
Як чуйно та як чемно все,
Що Ти створив тут, Боже -
Тільки Галі
Отут нема. Неестетично.
Де ж моя Фьяметта?
Ззаду тихо підкрадається Порш хазяїна. Микола ледь встигає відскочити під тин.
А, шоб вас.... Тобто, вибачте, сеньоре,
Забігався.
Піранделла (висовуючи з водійського вікна щокате обличчя в темних мухатих окулярах)
Та ж скільки тебе вчити - я синьор,
Від слова "синій", "сила", "синдерелла",
Якого беня ти отут стоїш?
Ой, йокалемене.... якої тітки?
Микола
Та ладно. Тупо виключіть айфон,
То й не накапає. Купив я сіна
По грєчєськой ценє. Спасібо.
Піранделла (з невимовною гіркотою глядючи на копицю біля сараю)
То хоч одну?
Микола (хлюпаючи)
Аж десять.
Піранделла
Ну й тормоз!
Микола
Прошу нє оскорблять,
Бо приведу естонців - подарують
Іще й соломи.
Піранделла
Хай їм там. Зжеруть.
Я от шо, дорогий, собі подумав -
Фьяметту заміж дорого віддать
Не зможу цьогорічного сезону,
Чи як там кажуть в Римі.... От біда,
Ну що робити? Криза. Десять гостей,
Можна сказать, лафа для фебеер,
Тра шось придумать. Стидно перед люди.
Микола (ледь не плачучи)
А шо? Шо я придумаю, як ви,
Та й без ножа вже ріжете?!
Сказав,
У мене хата, корови і коні,
Рено стоїть новенький в гаражі,
Город на три гектара, полуниці,
Мов м'яса в святці. Буду присилать
Хоч відрами - шо ваші ті оливки,
Як полуниці пані не їдять....
У мене щот новий в державнім банку...
Шо ви смієтесь, га?
Піранделла (аж гикаючи, зі сльозами розчулення)
Який же вправний ти, козак Микола,
Ти хочеш, шоб мене отой престол
Довіку мучив за твою Фьяметту?!!!
Отак узяти й лялечку мою
Якомусь шізу подарить....
Окстися.
Окстись, Миколо!
Микола
Самі ви окстіться
(витирає сльози насухо)
Вона мене кохає,
А ваш соні
життя не дасть їй через мене.
Піранделла (червоніючи, мов буряк)
Соні?!!!
Та що ти знаєш про мого Франческо?
Він медик нашої сім'ї! Аптекар
І хіромант... ой, тобто некромант,
Гробокопач і копрофіл... ой, бляха,
Він учить сопромат!!!
А ти?
А ти що можеш, ляськая скотино?!!!
Мовчи! я знаю! Всі ви там ляхи!
Микола (потираючи руки)
Я тобі шини проколю і тихенько змиюсь.
Піранделла
Давай. Я тобі жучка поклав у котлету.
Микола тупає у найближчі кущі.
До вечері не ждіть! І піццу вашу можете засунути корові в сраку... та шо ж це я такий нетолерантний... в носа... в вухо.... Всьо, капєц.
Піранделла (підступно гигикаючи)
Я ж знаю, як тебе прикрутить, молдован. Ой, нє, перевибори вже відбулися. Як же ж тепер? Мадяр? Півмадяра? Може, турок? От! Турок! Чуєш, турок?!!! Не журись!
У кущах панує тиша, що порушується лише легеньким подихом вітерця та дзижчанням джмелів. Піранделла, наспівуючи "Арию московского гостя", вирулює з грунтової на асфальтовану і майже безшумно їде до триповерхового особняка за високим цегляним парканом.
От шо мені наклав він? Шо наклав?
Перед сусідом стидно!
В нього кований,
Як в Букінгемі,
А у мене це
Черкаське щастя.
Нє, ну ти подумай,
Ворота жестяні - литва-братва,
Не висунуть і пальця. Бертолетта
Сказилась зовсім зі своїм коханням,
Мене ніхто так палко не кохав,
Щодня в моїм айфоні та щоночі,
Вже ботоферму, сучка, розвела,
Щоби мене контроллить. От же ж жінка,
Такої другої не намінять,
Піду зміняю - хоч на тиждень-другий.
Микола знає виходи. Знайде
Мені якусь нагідну товсту кралю,
Щоб їсти не просила, бо не дам
Ні на дієти, ані на конфети,
Але ж який гівнюк! яка скотина!
Мою Фьяметту нагло захотів -
І всьо. І з нею та мої мільйони,
Що я кривавим потом заробляв
У чесній праці фермера. Хамлюга,
Та я ж йому влаштую Новий Рік....
Піранделла дістає з кишені маску та натягує її по самі брови. Біля воріт стоїть Бертолетта і поліцейський Джанлука.
О, знову цей Каттані тут.... Нівроку
Той траурний костюм йому.... Еге ж,
Удачно записався в чорні греки,
Блядво. Пробачте, правильний мужик,
Отак і треба родіну любити,
Шоб стидно стало навіть ворогам.
Піранделла виходить з машини й демонстративно оприскує її антисептиком. Бертолетта, в протигазі та міні-спідниці поверх засмаглих целюлітних колін, дефілює йому назустріч по доріжці, всипаній гравієм.
Привіт, коханий. А у мене гості,
Тобто, свати. Ти ж знаєш, як воно,
Ми всі ридали, всі біля смартфонів
Вже третій день. Ой, скільки там вінків,
Які промови! Сільвія, голубка,
Ти ж наша краля, ангел золотий,
Така людина, чиста, добра, світла,
Відмінниця у школі, в інституті,
Улюбленая татова дочка
І мамина розрада - хто ж, падлюка,
Отой банан почистив не туди?!!!
Всі його риють, навіть бабця з дідом,
Його знайдуть, і буде страшний суд.
Уже всі камери усіх підняли,
Пообіцяли сорок тисяч лір
Тому, хто знайде.
Піранделла (протираючи вуха)
Скільки тисяч євро?
Піду її у склепі розштовхаю
Бертолетта (наставляючи на нього свіжолаковані чорні нігті)
Ой, я ж як розштовхаю!
Півбудинку,
І піврахунку в банках. Геть усіх.
Дзвоню в Америку (хапається за смартфон).
Піранделла, схкрестивши руки на грудях, дивиться на небо і мовчить. Бертолетта плює в трубку і кладе її в задній карман спідниці.
На засіданні. Як звичайно.
Що ж, доведеться до Росії подзвонить.
Піранделла стоїть у тій же позі. Бертолетта пирхає і, взявши Джанлуку під руку, неквапно йде з ним доріжкою.
Тож, пане офіцере, дуже просто
Домовитись про те, що хоче він.
А що? Я вас давно і міцно знаю,
Ну, медик... медик. Всіх аптек
Не перекормиш. Я його кохаю,
А він мене, - хароший чєловєк,
Хоч молодий. Втім, небагато знає,
Не те що ви. Погоджуйтесь, і все.
Джанлука (в розпачі)
Та на що ж? Вона вагітна, чи що?
Бертолетта (усміхаючись у свіжовибілені зуби)
Ще раз промовите це слово - торба
І вам, і вашій спині та рукам,
Вона є непорочна. Не дивилась
Ні Санта-Барбари, ні руський серіал,
В якому чоловік-аптека мочить
Таких, як ви, всєзнающих парнєй,
Вона не думає - не те що хоче,
Тож вам бить только замужем за нєй.
Понятно?
Джанлука (з невимовним сумом)
Поняв. Вона прегарна. Та ж я блудний син,
Тягався з дамами, яким вінками
Тепер встеляють їх останню путь.
Невже ви хочете того ж із вами,
Чи можна туто просто оддихнуть?
Я із повагою. У мене траур,
Від співчуття болить уже айфон,
Пробачте, сяомі.
Бертолетта (дивлячись на Миколу, що тягнеться дорогою, понуривши голову)
Цього пришить
Так, шоб подумали на мого друга.
Він любить випить й славно закусить.
Джанлука (з круглими очима)
Яка ж то ваша шутка недолуга!
Бертолетта
Я двічі не привикла всіх просить,
А ви шо, не такий, як всі?
Джанлука
Вже пришивав. Не шиється.
З хохлами
Возитись треба, вле стрьомно, йой,
Вони вступили в змову з небесами,
А я всього лиш ангєл голубой.
Бертолетта
Шо ти мені кокєтнічаєш, цуцик,
Мовляв, я тут ізроду не росла,
Коли воно мою доньку закуцить,
Тоді й поляжуть всі твої діла
Під пандемію. Вони цілувались.
Джанлука (хапається за щоки)
Ой, лихо! Преса уже тут!
Бертолетта видирає в нього з рук сяомі та швиргає у ставок з лебедями.
Була отут, нехай тепер поплава.
То шо, інтерполяцькая шалаво,
Тепер ти скажеш, хто тебе послав,
Якого клана?
Джанлука (сором'язливо)
Ви ж усе знаєте. Отак воно і є.
Бертолетта
Іще дізнаюсь. Порнушник!
І не думай в мій покій
Пихати свого кума!
Микола (неквапно попихаючи ногою камінчика)
Вітаю, пані... ой, простіть, синьоро,
Я вам привіз листа от тьоті Каті,
Шо в моді покоївки, а не я.
Бертолетта (роздуваючи ніздрі)
Бахіли! Шапку, маску і халат!!!
Микола (розгублено)
У Турції забув....
Бертолетта (протяжно зітхаючи)
А де ж ти ще б усе забув....
Джанлука! Офіцере милий,
Гляди, гляди, яка то чвань! несеться,
Аж гай шумить, як я його покличу,
А ще мені зятьком так хоче стать,
Шо я від нього ані полуниці
Чи дзбану меду вже четвертий рік
Не бачу. Каже, неврожаї.
Он неврожаї (широким жестом обводить поля в долині)
Микола (боязко придивляючись із пагорбу)
Та я манав. А шо там, тля чи білка,
Чи може, заєць мишшю закусив?
Бертолетта (змахуючи ретельно наведеними віями, одна з яких знову відклеїлась)
Я закушу тобою, якщо тут же
Не одягнесся, як годиться в час
Лихої пандемії, що збирає
По тисячу життів за день!
Микола (в розпачі)
То ви останні італійці!
А українську будете учить?
Тоді й борщу, і сала, і каклєти,
А піццу .... ладно, піццу не посадим,
Хто ж садить піццу, якщо накришить
На неї вареної ковбаси і сиру
Голандського.... а може, "Шостки"...
Нє, краще королівського....
Бертолетта (хапаючись за вуха)
Вандал!!! Фашистський варвар!!!
Я дзвоню міністру!!!!
Микола
Якого діда? Дай я подзвоню.
Бертолетта (знесилено, приймаючи з рук Джанлуки пляшку з водою і тут же зашвиргуючи її в кущі)
Ой, Арлекін...
Микола (виймаючи з автомата подачі ковідних комплектів гінекологічний набір)
А де моя кохана,
Маленька Пульчинелла?
Де ж вона? Якої кнопки треба натискати,
Щоб півнабора я б їй подарив,
Бо я ж такий.... все хочу знати точно,
Шоб тещенька, бува, не притягла
Набір бичачий в подарунок доні.
Бертолетта (аж шипить піною)
С-свинюка.... Іще слово - і пришию!
Джанлука (підводячи очі до неба)
Я пришию.
Микола (ледь зиркнувши в його сторону через плече)
Ти своєї дупи
Зашить не можеш. Чесная синьоро,
Чи мені личить голубий халат?
Бертолетта (зітхаючи й тремтячими руками наливаючи собі крапель у содову)
Аякжеж.... Так і запиши. Фьяметта
Вже більше не твоя. Отак і знай,
А слово скажеш - я тобі відріжу
Оте, чим скажеш.
Микола (ледь стримуючи сльози)
Та я так і знав. Аптекар все зашиє за собою.
Джанлука (ретельно тицяючи пальцем в екран новенького айфона)
Аптекар? Як його ім'я? Франческо?
Ви з ним давно в кумах?
Микола (ридаючи)
Це ти з ним у кумах, шо стидно
Тепер здоровкацця! Спагетті ви дурні,
Политі бешамелем з пармезаном!!!
Джанлука
Не депортую, й не проси.
Микола (шумно витерши носа)
Окей. Окей. З дороги бардзо глодний.
Джанлука (кривлячись)
Ой-ой...
Бертолетта
Катюга, я ж тобі кажу. Іди он,
Півхолодильника з учора кицька
Не хоче жерти, - ач, яка мадам!
Микола
Я зжеру і вашу кицьку.
Швидко зацибує в бахіли, натягає шапку й маску по самі вії й якомога поважніше заходить у ворота, принюхуючись до запахів з кухонного вікна.
Нє, вона так не вміє. Джанна....
Чи все ж таки не Джанна?
(обережно заглядає поміж шибки)
Дупа товста.
Не тьоті Катіна, це точно.
М'ясо...
От падли, м'ясо. А у мене піст.
Нова куховарка (впівоберти)
А, це ти, хохол,
Щі хочеш?
Микола (аж гарчить)
Три миски!!! З хлібом отрубним,
Ну, тобто, висівковим,
Шоб ти знала
Й не дратувала мій радянський слух.
Куховарка (поводячи пухкими плечима)
Прасков'я.
Микола
Моє місце біля тебе.
Застрибує у вікно кухні й обіймає її за талію. Трохи подумавши, ховає руку за пояса.
Ми ж православні. Так не можна.
Знай, я дуже целомудрений.
Пристанеш, - підніму крик.
Прасков'я (скоса оглядаючи його з голови до ніг)
А што, возьму да і прістану....
Микола
Фуї... Яка нечемна.
Прасков'я
Щі давай жери,
Підляшко.
Микола (аж червоніючи)
Від підляшки чу.... Пробачте,
Пробачте, пані, не нарошно.
Прасков'я закриває лице руками й шумно схлипує. Микола, забувши про щі, обходить її з кількох сторін, милуючись.
От файна баба. Шо ж це ти у ляхів
Забула, га.... І нє шоб тату щі
Варить, і нам по банячкові....
Прасков'я (виючи)
Ду-ура!
Микола (втішально)
Ну шо ти, шо ти, моя кицю....
Давай, налий
Хоч мисочку.... Я вчора
Так накирявсь, що ледь отут стою,
Ти представляєш? З самого Палермо
В багажнику мене везли....
Прасков'я (суворо зціпивши брови)
Не вірю.
Микола
Марно. Що ж....
(заглядає в благеньку миску щів)
Не густо. Рецепт класичний,
От жеж ви....
Відхльобує ложку, потім іще ложку, гикає, перехиляє миску й починає сьорбати з шумними ковтками. Прасков'я, відвернушись до вікна й зхрестивши руки на грудях, коситься на нього.
А што, мужик хороший. Ну, бухаєт,
Когда нальют. Пєльмєнєй нарубать?
Микола (витираючи патьоки щів)
Із брокколі? І з сиром?
Прасков'я
Обіжаєш...
Микола
Тримаюсь.
Розправивши плечі, підходить до холодильника, що вище його на дві голови. набирає повітря в легені, замружується, відчиняє дверцята і помалу відкриває очі, - спочатку одне, потім друге.
Ой-йо-йой.... Вчорашня піцца,
Із грибами. Круто.
А майонез без яйок?
Прасков'я
Уніат....
Микола
От відьма. Піццу ми не грій,
Сам справлюсь.
Підходить до мікрохвильовки, в якій крутиться таріль з лазаньєю.
Та-та-та-та.... Я товстий.
Ще щів. Ого. Скажи це, кицю -
Ще щів. І може, я женюсь....
Прасков'я (надуваючи губи)
У мене Ваня. Тобто, Ваня-Саша.
Микола (хитаючи головою)
І я ще уніат.... От горе.
Чоловік - і Ваня-Саша.
Я з'м всі щі. Хазяїн проригався?
Прасков'я киває головою, втираючи сльози фартухом, потім зиркає на Миколу шаленим поглядом.
Штоб я тєбя нє відєла вот здєсь!
Микола (набурмосившись)
Старообрядець...
Ет ви, обновленці....
Відставляє миску щів, потім, подумавши, прихоплює ще й хлібину.
Як шо, то я у себе. Депресую.
Прасков'я
Горєлкі нє просі!
Микола
Ніколи. Зроду
Горілки не просив у москаля,
Шо ще й лясота. Геть з моєї хати....
Озирнувшись навколо, ляскає себе по лобі.
Увльокся. Ой, увльокся.
Всьо, давай,
Як кажуть - до свіданья
Чи прощай?
Прасков'я (зітхаючи)
Аріведерчі...
Микола
От розумна жінка. Не те шо Галька.
Тра за баняком
Сходить, поки вона із Джоджо
Знов обсуждає жостовський поднос
Сцена 2
Світанок. Микола лежить на тапчані в сараї, якось дивно склавши руки та ноги. Корова над ним аж виє, тупцюючи та хвицькаючи хвостом в усі боки. Біля тапчана валяється на боці баняк із залишками капусти, яку сонно докльовують курі.
Микола (крізь сон)
Вставай, Миколо...
Ну вставай, Миколо,
Вставай, кому сказав....
Ач, як хропе....
Миколцю, котику, вставай...
Падлюко,
Ти встанеш вже чи нє?
Яке там встану,
Ще три години, ма....
... вставай, Миколо,
У хаті дубаки....
(ледь привідкриває розпухле око)
.... та я ж не пив.... ні краплі.
От обідно. Чорти мене взяли.
Упав і сплю....
Ану пожди....
Ану пожди....
Намагається поворушитись, але не може підняти рук.
Та хоч би свічку засвітить.... Прасков'я,
Прасков'я... Тьху... Одне кукуріку....
Пришитий. Геть пришитий.
От же ж падли,
Новенька вишиванка. І штани,
Лампаси сам поров.
І повна хата
Блюзні....
(хапається за голову, намагається її підняти, але тут же падає на подушку, що аж хрускотить)
Ой, гречка.... От масаж, спасибі Богу.
Нажерся щів і вмер.
От як це так?
Я ж навіть не ригав,
А чорт півночі
Навколо мене цибав, хихотів
І лоскотав матню.... Як це я, Боже,
Не загуляв? А може, загуляв?
Тяжко піднімається із тапчана разом із латаною простинею.
Шо пива випив у Литві.... Ой, мамо,
Та ж я не пив ні краплі від Палермо,
І щі були без градусу.... Я б чув...
Що, моя Зорька? Молочка не буду,
Спасибі. Блювону.
Вже дою, дою...
Хітаючись на табуретці, з напівзакритими очима, доїть корову.
Ач, фермери.... надої в них маленькі,
У них крутий доїльний апарат,
Корми венеціанські.... чи іспанські,
А молоко.... (відсьорбує з надоєного, кривиться, плює)
Шо ти таке поїла у тім лузі,
Де я тебе не пас?
Ой, бе.... Ой, крутить, мамо... То ж снодійне,
Я ж чуствую його залізний смак....
Перехиляється через бідона. Корова співчутливо мукає.
А хто ж це мене.... Та невже Прасков'я
За Ваню-Сашу...
Всьо. Уволять. Хай.
Уже чотири ранку. Щас проснеться,
Підніме крик, і я поїду геть,
Шукати щастя в себе на чужині,
Ой, як поїду.... як заляжу спать,
Із самого вокзалу, як той бомжик, -
Вєк волі нє відать.
В сарай хтось заглядає з тихеньким скрипом дверей. Микола схоплюється.
Фьяметта?
Чийсь голос, начебто жіночий
Тихо
Микола
Підорня. Зорюнько, фас!
Бертолетта
Проснувся, значить. От же ж ти вайло,
А я ходила,
Я тебе просила,
Шоб ти прийшов до мене, як людина,
Поговорили б, долари дала,
не те шо ваші євро недолугі....
Микола (протираючи очі)
Синьоро, побудіть на полшестого,
У мене коліки.
Бертолетта
Джанлука, він ревнивий,
Я так і знала.... Що ж...
Така судьба. Нещасна я людина.
Лиш Франческо
До мого серця достучатись зміг.
Микола
А я до чого тут? Ідіть до падре,
Там сповідайтеся.
Бертолетта
"Ідіть до падре"?!!!
Та ти у точності як мій папан!
"Ідіть до падре".... Ач, який хароший.
То й чаю не проси.
Микола
Сам Парашу розбужу.
Бертолетта (хлипаючи)
Декрето пьяццо!
Микола (співчутливо)
А доня де?
Бертолетта
У матері.
Микола
Еге ж. Я всьо.
Голос Фьяметти з двору
Ой, мамо! Мамо!
Микола (схоплюючись, підвязуючи штани, намагаючись віддерти простиню)
Тьху... Хай так буде. Всьо.
Мовчать і слухать.
Схрещує руки на грудях і застигає, немов римська статуя. Фьяметта у довгій чорній сукні без рукавів, зі срібним пояском та золотою бляшкою, заходить до сараю, човгаючи гумовими чоботами по коров'ячим ліп'яхам.
Привіт, Миколо. Гарно виглядаєш.
Микола (опускаючи очі, але одним-таки назираючи її біле личко з чорними очима)
Чудовий день, о, синьорино,
Погода не туман, і у корови
Надої хоч куди,
Пробачте, вау....
Бертолетта (відмахуючись від нього, мов від набридливої мухи)
А ти так рано, доню....
Фьяметта (роздивляючись Миколину постать)
Тут театр?
А хто ув епізодах?
Може, тато?
Бертолетта (хапаючи її за руки)
Та ти що,
Ізнову надивилась туркомила?!!!!
Фьяметта (пирхаючи)
Ні!
Бертолетта
Дивилась!
Микола
Сам дивлюсь, поки не бачать
Американці ваші.
Бертолетта
То бритня,
Вони турецької не вчать і ниють,
Шоб хтось їм переклав....
Микола
Знаю. А за рекламу папа заплатив,
Шоб не давать мені пожить.
Фьяметта (зі сльозами в голосі)
Колю!
Як ту рекламу кляту відключить?
Микола
Каюсь. Сам не знаю, синьорино.
Я матюкавсь, тепер уже глухий
На них. То може, ув аптеку
Пропишете рецепт?
У мене серце,
І трохи в животі бджола дзижчить,
То плінтуси у вашій у кімнаті
Не зможу я підбить.
Фьяметта
Йой....
Микола (розчулено, в сторону)
Моя голубка...
Вірю і не вірю,
Прощай, Галюню,
Навари борщу
І пом'яни. Я тут помру від горя.
Фьяметта
Ось вам антисептик,
Ось маски, з гуми штані, чорний плащ,
А в мене розлізаються чоботі.... Миколо, стій -
Чоботі не мої,
А татові. Ми розорились,
Я мушу рятувати всю сім'ю,
Миколо!....
(силиться не ридати, але Микола ридає за неї)
Хоч прокляни мене, але Франческо
Кохає палко всіх, кого знайшов
Здоровою в лікарні....
Я спеціально
Зашилась у мішок і ні гу-гу,
Аж поки він ходив поміж тих трупів,
Хапаючи медсестри за ля-ля,
Кусаючи багатих пацієнток,
Шоб потім губи силіконом їм
Качать до стану гусячої дупи....
Бертолетта (виймає з кишені нюхальні солі)
Ну-у, хош булдук. Дожились
Я ж казала.... а Джоджо "ні, та ні,
нехай хоч шось подивиться із жизні".
От подивила. Миколай, прости,
Але тепер не знаю, шо й робити.
Микола (чухаючи у потилиці)
Франческо, то й Франческо.
Фьяметта
Зроду!
Відвертає від усіх голову підборіддям догори. Бертолетта нюхає сіль, пчихає й витирає очі.
Хароша дєвочка. ну шо ж,
Джанлука - чудова партія таким, як ти!
Фьяметта (розкриваючи рота й очі)
Який Джанлука? Обірванець
Із телешоу, Сильвії вдівець?
Бертолетта (переглядаючись з Миколою)
Прощай, кохання...
Фьяметта (заплющуючі очі)
Нафта, газ, бензин
І випари коров'ячого гною
Засмічують планету аж до дір
В озоновому шарі. Дайте льоду,
Наїмся й оживу....
Микола
Ілюмінати...
Бертолетта
Таки вони.
Микола
А дівчина хороша
Була. У греки подалась....
Бертолетта (гортаючи записник у смартфоні)
Еге ж. З хохлами потягайся.
Фьяметта
Мамо!
Бертолетта
Шо - мамо? Я ж тебе ростила,
Гляділа, вкупі з татом пасучи,
Щоб ти не вийшла заміж за пронозу,
А ти й не вийдеш.
Микола
І не вийде, йой,
З такими от очима...
Намагається роздивитись фігуру Фьяметти у профіль так, шоб мати не бачила.
... доню,
поїхали до мене, в Яківці,
Картопелька, щавель і діжка сала,
Сам насолив. Часник і чорний хліб,
Ти і не нюхала такий. Поїдем,
На кой тобі оті ілюмінати,
Я тобі наших тіко покажу,
І ти зариєсся по самі очі
У теплу хату з гноєм на печі, -
Ми тарганів виводим теплим гноєм.
Фьяметта
Коля, ти ілюмінат.
Микола (зводячи очі до неба)
Шо, правда?
Де ж я то набрався?
Невже новини зранку дочитав
До розділу "Про їжу"?
Може, Твіттер
Мене згіпнозив. Нє. То був Фейсбук.
Тепер я точно знаю.
До психоаналітика піду, -
І він ілюмінатам все зливає.
Бертолетта
Тепер ти знаєш.
Фьяметта (видираючи з рук нюхальну сіль)
Я нічо не знаю.
Микола (простягаючи їй склянку молока)
От чуйка добра.... Краще б я не знав
Тебе, моя закохана Фьяметто,
Тебе, моя голубка золота,
Тебе, майбутня чорна королево,
Тримайся, мила. Додовбуть до дір.
Фьяметта (зав'язуючи халат і натягуючи шапочку нижче брів)
Я вже вакцинувалась.
Микола (аж синіючи)
Ай, свинюки....
Бертолетта
Я не давала згоди!
Микола
От біда!
Фьяметта (виймаючи з кишені сертифікат, написаний німецькою)
Тепер мені дорога всюди.
Бертолетта (падає на коліна)
Боже!
За що Ти так отут караєш нас,
При п'яному хохлові?!!!
(виймаючи з кишені пістолет)
Ну, Миколо,
Ти сам це зробиш.
Ти її жених,
Ви заручились, знаю.
Ти помацав
Її в недоторканнії місця....
Микола (хрестячись)
Не мацав я. Не мацав.
То жир від піцци.
Крапнуло чуть-чуть,
Я дуже чесний.
Камера підтвердить, -
То був Франческо?!!!
Я його приб'ю!!!
Зривається із пістолетом у двері сараю. Бертолетта дель встигає підставити ногу. Микола падає у гній, пістолет летить через увесь двір та вистрілює у п'яту Джанлуці, що хропе в копиці сіна, поруч із Прасков'єю та Ванєю-Сашею. Ваня-Саша зривається на ноги, в одній сорочці та нічному ковпаку. Прасков'я в невимовному шоці обіймає його ногу, а потім починає дико верещати - за себе й за Джанлуку, який лежить нерухомо.
Убі-ілі-і-і!!!! Дєнь погас, і ночь настала,
Заліт ручьйом кровавим мой рассвєт,
Івані Лукіч! Іван Лукіч, вставайтє,
Да што ж такоє, даже ні пі-пі -
Акупунктура! Я експєрт по ранам....
Микола (витираючи піт з лоба)
А я от не експерт,
Але так вцілить.... Бог - найлуччий снайпер.
І шо ти зробиш?
Він уже воскрес,
За цього не ручаюсь....
Джанлука поворушується, хвильку дивиться на свою розтрощену п'яту й починає верещати, немов хряк. Бертолетта прикладає руки до рота. Микола обіймає Фьяметту, шо вся труситься від вранішньої прохолоди.
Простив би я тобі,
Та серце крає...
Фьяметта (одвертаючись од його рота)
А я й не думала тобі прощать,
Але ж .... мені перед весіллям в церкву,
Не можна не прощать.
Микола (зціплюючи зуби)
Еге ж, давай,
Добий до смерті. Я і так, мов срака,
От батько був правий.
Нам всім жениться
Потрібно на своїх.
Фьяметта
Добре.
Женися на своїх
Видирається з його обіймів, і, натягши маску вище очей, їде двором, не звертаючи жодної уваги на виски Джанлуки, ридання матері, зойки Прасков'ї та дикі танці Вані-Саші навколо розхристаної копиці сіна.
Сцена третя
На фоні яскравого південного сонця Микола ходить по дворі з телефоном біля вуха, хвацько розставляючи ноги, немовби збирається танцювати гопака чи врізати комусь смачнющого копняка. З-за рогу виходить Бодя - такий самий робітник зі Східної Європи, але він білорус.
Микола
Ого. То ми сьогодні не в оддрихлях?
Бодя (примирливо)
Да што с тобой?
Тебя аж распирает!
Микола
Та накирявсь я.
Шо там твоя віза?
Бодя (розкидаючи кишенями в різні боки)
Просрач... то есть, просрочена
(оглядаючись на синьору в вікні)
Я чемний.
А можна тебя што-то я спрошу?
Микола (поважно)
Ну, тільки не запитуй.
Бодя
От дурак. Фьяметта всьо ж не Галя....
Микола (аж звиваючись)
А шо тобі, вже Галю подавай?
Бодя (легенько кривлячись)
Она рабить калдуни не умеець.
Микола (пхекаючи)
То сам рабі, чучмек.
Бодя
Я беларус!
Микола
Ну й шо, я ними кавкав,
І не роблю, і от живу.... де хоч.
Калдуни, раскалдуни. Галі дзвониш?
Насувається на нього з цеглиною, підібраною біля недобудованого паркана. Десь над ними гучно рипить кватирка.
Микола
Синьоро, ми дизайн гаптуємо!
Бертолетта
Гаптуй. Гаптуй, шоб тебе трясця!
Ляскає кватиркою. Поруч з Бодіною ногою гахкає вазон. Микола незворушно повертає голову.
Ач, герань.
А того разу їй петунії невгодні
Були. Ти, Бодя, тихенько гуляй,
Бо дуже тупаєш.
Асфаль тут не чугунний.
Щосили тупає ногою по свіжовкладеному асфальті, лишаючи фірмовий відбиток якихось там кросівок.
Вони ще й за рекламу мені винні.
А в мене постковід і хворий пес,
Не хоче дерунів, собака.
Бодя!
Той ледь піднімає очі з телефона. Микола помахує перед його носом банківською картою.
Я в курсі, де ти гроші бережеш.
Знімай. У Ватикані знову мінус,
Я новості читав.
Бодя
Ти шо!
Хапається на другий телефон, трусить його, відчайдушно тицяє пальцем в екран і тяжко зітхає.
Пропалі всє мої долгі.
Так вот, я о женітьбє.
Микола
От ти блямба. Ну, женись.
Позвать її сюди? Нехай приїде,
Побачить, шо ти за одне,
Із тими кульчиками,
Ще й миршавий,
А не як в Інстаграмі
В беркутах
Такий рум'яний...
Бодя (аж сіпаючи підборіддям)
Спшетившись!
Микола (тяжко кривлячись)
Ой, мовчи... Мовчи, бо вб'ю.
Бодя сідає на землю, дістає з кущів банджо і співає на мотив Over The Rainbow
Єслі б нє мої ногі....
Микола спирається на стіну, закидаючи ногу на ногу, дістає телефон і гортає фото в галереї.
Отут наш Бодя полосу долає...
Отут по ньому палять... хм, не свої,
Отут він перс, бо так його ламає,
С-супергерой ти, Бодя. Де Брільї.
Бодя (аж очі вирячивши)
Чо зразу "де Брільї"? Та я ж нє гомік!
Микола (розчахнувши обидва ока по самі білки)
А шо, він гомік?!!!
Клята кацапня,
Вони і гоміки, і гетерофашисти....
Хапає Бодю за майку. Той вищить, мов його ріжуть. Микола аж червоніє, виставляючи лоба вперед, кружляє навколо Боді, а той крутить свою заплямлену майку, підцибуючи від Миколиних копняків. На галас вискакує Фьяметта з хусткою.
Апорт! Апорт!
Микола з Бодєю одночасно розвертаються до неї.
Від кого?!!!
Фьяметта (з пересердя швиргаючи хустку в кущі)
Я дресирую Джоакіно,
А ви, як хочете ганять щурів, -
В Іспанію!
Там зріють апельсини,
А я вас знать не хочу
Й поготів!
Микола (перезираючись з Бодєю)
Отакої. Знать не хоче,
Як "Шльонгер" з нами навертать,
То папа добрий....
Джоджо (з даху)
Хоч тут валяйся, не звільню!
Микола
Я сам звільнюся,
Бо Галя хоче в рабство вас купить.
Відчайдушно - майже так само, як Бодя, що сховавсь від Фьяметти і Бертолетти за кущем бузку - накліпує есемеску Галі, похапцем плутаючи літери, матюжачись та витираючи піт з лоба.
От хто б панаму швиргонув з даху....
Чуть шо - Микола, а панами нєту!
Де той Т9, як його знести,
Шоб більше не вилазив, чмо гандосське,
О... Галю, чуєш, Галю?...
Шо такоє?
Яка приймальна?!!!
Не Преосвященство,
Простий я хлопець,
Коля із Хмельницька,
Серцевий напад? Ну не я ж ламав
Мій телефон.
У вас труба димиться,
Чого? Не знаю, вам видніш.
Обідивсь????!!!!
Це я обідивсь, бо пробачень море,
А срака та ж.
З усієї сили тицяє пальцем у кнопку "відбій", потім вдивляється в екран і полегшено зітхає.
Бог береже мою козацьку шваблю,
А скло хороше.
Глаз-Орангутанг чи як там? Бодя?
Ти ж у нас прогресор,
Простіте, стограміст....
Замість Боді з-за рога, крадучись, виходить Бертолетта з панамою й ніжно обнімає Миколу за спалені плечі.
Сметанки? Пінки? Пантенолу?
Микола
Волі. І трохи пива, бо закляк отут
Стояти перед вашим тим парканом,
Якому то цеглинка не така,
То розчин, ачте, підфарбуй зеленим.
Беріть бетонний, добра пані.
В нас в Черкасах
Усі бетонні.
Бертолетта презирливо пирхає і дістає з-за пояса два ствола позаторішнього "Муратора".
І де ти, геній пізнього неурбанізму,
Бетонні бачив, крім панелей ванни,
Які вже стидно красить,
Бо цвітуть
Так пишно, що у еконавтів
Істетика?
Микола
Хай цвітуть. Я ще добавлю,
Антигрибком помию ноги, шо,
Чи Боді рило.
Галя вже в польоті.
Бертолетта (полегшено зітхаючи)
Поїду в Татри. Ти тут не балуй,
Шоб все було до свадьби
Як до свадьби. І цього (тицяє пальцем на дах із Джоджо)
Пильнуй, як ріднеє дитя.
Він з альпенштоком?
Ще у нього грижа.
Микола, роблячи вигляд, що нічого не чує через бензопилу, шкутильгає через увесь двір, переесемесуючись із Галею. Фьяметта масними очима поглядає на нього через плече Боді, який вдесяте описує їй свої пригоди на німецько-австрійському кордоні. Джоджо з гуркотом повисає на мотузках за метр від землі, безпомічно теліпаючи ногами, але на нього ніхто не звертає жодної уваги. Маска злітає з нього, і він голосно пчихає.
Я втратив нюх!
Не чути, як я перднув!
Двір миттєво порожніє. Джоджо, гірко заплакавши, зтягує з себе мотузки, обливається антисептиком з садового шлангу, закутується в плівку для квітів і лягає на клумбу.
От прийде Галя - навіть памперс
У всіх блищатиме.
Я сам
їй химзащиту із таксистом
Пришлю аж у аеропорт,
Хароша женщіна.
Хапається за серце й міцніше закутується в поліетилен. Фьяметта зверху щось тихенько наспівує, поливаючи квіти зі шлангу з підсвіткою та музикою. Рясний субтропічний дощ щедро додає холоднуватої водички з хмари, що грізно ховає сонечко й дуже схожа ....
Микола (несучись, мов підпалений)
Помпеї, дупа вам!
Прощай, Сенате,
Я більш не твій невпинно грізний глас
Зачавлених грудей
Під ляським кріслом,
Фьяметта, у-у-у!
Скоріш у бункер,
А я за рятувальниками!
Щодуху мчить в пролім паркану, піднімаючи стовбури пилюки, розмахуючи смолоскипом із шампура з палаючим м'ясом і пляшкою горілки "Столична", в якій теліпається домашній перець та скибка лимона. Бодя виривається вперед, аж підкидаючи коліна. Позаду нього в'ється клейка стрічка біло-червоного кольору з написами кількома мовами "Перефарбовано!!!!!". В повітрі літає попіл, банки з-під пива, чиїсь труси на білизняних мотузках і шифер з даху Джоджо.
Микола
Ач, зекономив?
Хрєн мене тепер
Він видзвонить,
Я вмер.
Як до Парижу
Дістатись звідси, ти,
Касир пшепанський?
Бодя (ледь дихаючи)
Пішки. Білети на фанеру...
Я їх зжер,
Ти сам просив.
Микола
Я вимагав. От йолки....
Ну ладно. Ти молись, молись,
Ще трішки -
І ми у Генуї.
Бодя
У Падуї.
З розгону заскакує на дах авто, що мчить грунтовою. Микола застрибує до балки й обнімається з ведмедем. Шалений морок повисає над горизонтом, і все зникає у ньому.
Микола (на вухо ведмедю)
Одна потіха -
Без рекомендацій
До Англії візьмуть. Ти цирковий?
Як - нє?!!!!
Коментарі
Дописати коментар