Це справжня сімейна драма. І дії всього три. Він, вона і суддя. Ну, хіба ще та, що чай носить. Невеличкий затишний кабінет, в якому суддя приймає тих, хто розлучається швидко й тихо. Перед ним на кріслах - сімейна (ну, поки що) пара, чоловік і жінка. Він - високий, піджарий і лисий блондин, в товстому в'язаному светрі й неабияких джинсах, з ясними блакитними очима, що дивляться на суддю з невимовним оптимізмом, а на свою телисту руденьку жіночку в квітчастому пальто, з густо нафарбованими віями - немовби на ігровий автомат. Він (нахиляючись до неї, поки суддя перебирає папери): У нас сегодня актуальна вакансия продавца цветов, и я ограбил банк. Интересно? Вона (аж весело ніяковіючи): Йой, не чує баба... Він (піднімаючи руку, наче голосує на трасі): Гражданин судья, у нас проблемка! Суддя : Прошу не вживати до моєї особи зменшувально-ласкальних суфіксів у фрівольному тоні. Він (зітхає): Тогда зе биг проблем. Вона (аж хапаючись за щоки): Доннерватер! Шоколадка розтанула? Су...
Збірка драматичних експериментів. Розгляну пропозиції щодо прав на публічне відтворення mariazarzhytska@ukr.net